ВІРУЮ В БОГА ОТЦЯ
Для безкрилих -недосяжне небо
І до синіх гір не доторкнутись.
А висота,для душі потреба
Щоб у божу мудрість зодягнутись.
Ти ,вдихни у небо ковток життя
Повір,зійде сонце промінь надії.
Безсила ніч відійде у небуття
На дереві життя зацвітуть мрії.
Людина ,беззахисна на землі
У роз'ятрених ранах страждає.
Душа,виливає океан сліз жалі
У Дажбога,причастя шукає.
Молиться,вірую в Бога Отця
Отче наш і Богородице Діво.
З небес приймає дар божий душа
У політ,птах розправляє крила.
Не кожне зерно посіяне зійде
Пелюстку розгорне не кожна квітка.
Тільки з Богом, душа зір осягне
Живе,процвітає на божім світку.
Віра,дає нам сили і наснаги
Повірити,у днесь божий буття.
Черпаємо,ми водицю від спраги
За Христом, ідемо у вічне життя.
М. Чайківчанка.
ТАК ТІЛЬКИ З БОГОМ Я ЙДУ У ЖИТТЯ. П'ЯТЬ РАЗ БАЧИЛА СМЕРТЬ, І ПИШУ ПРО ЖИТТЯ. Я ЗНАЮ, ЩО Я НЕ ТАКА ЯК ВСІ ,А ПОКЛИКАНА НИМ ПИСАТИ ЖИТТЯ.
