Лиш там у Світі чужина,
Де у тобі нема потреби,
Частенько хочеться вина
І сили, наче у амеби.
Душа тихенько гомонить,
А ти її не помічаєш.
Лиш тіло стогне і болить
Про те, як ти себе караєш.
Лиш там існує рідний край,
Де ти в гармонії зі Світом,
А почуття, мов водограй,
Плескоче дивним, ясним цвітом.
Душа щебече, наче птах,
Виводить співанку ЛЮБОВІ
І Сили Є, і видко Шлях,
І сни збуваються казкові...
