Тут за горами сонечко лягає спати-
таку красу словами не можна описати.
А ще річки холодні й чисті як сльоза,
розпочинають тут життя з гірського потічка.
Це край мій рідний,це прадідів земля,
Углянський край- тут народився я .
По цих лісах,ще змалку я збирав гриби,
і на санчатах з друзями спускалися з гори.
Углянський край,що вперся в полонину,
гуляючи по тобі думками в мрії лину.
Красою і могучністю твоєю я зачарований завжди,
ще сил даєш,коли напюся гірської і холодної води.
Садами квітне і леліє край Углянський,
і травами гірськими з покосів пахне.
А он,внизу гірські річки біжать,
та сріблом від сонечка ніжно так блистять.
І так повсюди в цьому краї де неглянь,
веселкою сіяє у душі моїй Углянський край.
Побачивши й відчувши силу мого краю,
кричу,що сили- я кращої землі не знаю.
