Ти мусиш далі жити зі знанням
Того, що всесвіт мріє не про тебе.
Для нього людство – це болючий шрам
На тлі землі під досконалим небом.
Ти думаєш, що все в житті пізнав,
Залишив собі час для відпочинку,
Та потім помічаєш долі знак
І знов шукаєш стежку до зупинки.
Ти дивишся на світ очима мрій,
Позбавлених надії та притулку.
Теплом зігрітий час біжить вгорі,
Униз не хоче, плутає провулки.
