Я, грішний, камеру лишив перед вікном,
З якого ме́не виглядатиме Олеська.
А та, у тру́ськах, в кружку кави – бовть вино,
І під пахвами чеше, як токарний ве́рстат.
...Не стримавсь! Вимкнув злу підглядку. Відьмин жах -
Для чоловіка, коли бачить вільну жінку
На самоті з собою в пудрах-стелажах.
...Чи зможу знову ціловать її хребтинку?
І під пахва́ми ніжить, губцями заведений?
...А про́те, цю б – сюди, Олеську , без жакетика...
16.06.18 р. ( «Коли не всякий досвід на найкраще» )
