Повернулась до мене спиною.
Я любуюсь тобою і так.
Я любуюсь тобою такою,
Але що ж там у тебе в очах?
Але що там нахмурені брови,
Але що там на твоїх губах?
Може усміх легкий вечоровий,
Може брів злетів ввись дикий птах?
До щоки доторкнувся легенько,
Так неначе по квітах ковзнув,
До глибин серця так далеченько,
А я в очі узяв і пірнув …
І лечу, зупинитись не можу,
Ти ж у мріях, не чуєш мій крик.
Я в глибинах твоїх переможу.
Або здамся. До битв уже звик …
Утонув, та своїми губами ти наповнила серце дощем,
Рятувала піснями, віршами, притулилась до мене плечем …
А я знову стрибаю в глибини непокірних жіночих очей,
Може десь по дорозі загину, може щастям сп’янію ущент …
"Я в глибинах твоїх переможу.
Чарівно! 
