Всім малим та великим хлопчикам і дівчаткам в КУТочку - цей текст.
Нечасто люди задають нешаблоні запитання, але на днях почув одне з таких. Що змусило мене задуматися. Звучало воно так: «Чому так часто в своїх віршах ти використовуєш звертання ''дівчинко'', ''хлопчику'', ''малий'' та ''мала'', що ти хочеш цим сказати?»
Можливо, я вже і не помічаю, як у вірші з'являються такі слова, але це спровокувало мене переглянути доволі багато віршів, і я зрозумів, що цим «грішу» доволі часто. По суті, ці ''дівчатка'' і ''хлопчики'' є збірними образами. Ці образи не є постійними, а лише тимчасовими. І вони колись стануть дорослими і самодостатніми. Хотілося б принаймні вірити в це:)
Наведу приклад із двох різних віршів «Хлопчик Безодня» та «Гвоздики»:
Забуте дівчисько, тобі
Хлопчик Безодня
Малює зірки та складає слова.
Дівчинко, що пахнеш гвоздиками,
Дай мені руку і покохай.
Зазвичай цим персонажам не вистачає любові, щирості і тепла.
Інколи вони не мають імен:
Хлопчику, хлопче, де твоє ім’я?..
Навіть знаходив текст, який називається «Дівчинці без імені».
Або я взагалі використовую абревіатуру.
Дівчинка E.L
Потребує любові.
В мене навіть Єва та Шекспірова Джульєтта – маленькі дівчатка.
Дівчинка Єва любить обійми.
….
Чуєш, маленька Джульєтто,
В нас на балконі родич Монтеккі.
Напевно, наразі я не готовий називати імен та прізвищ, і тому десь підсвідомо появився такий образ. Не секрет, що часто цим хлопчиком і є я. А дівчатка вже давно поставали мамами та жінками. Кохані люди стали історією юнацтва і живуть в серці маленького хлопчика, який не хоче бути дорослим. Або, можливо, він і досі чекає дівчинку, або вже знайшов та грає у «Дитячі ігри»:
Маленькі діти гралися в любов.
Ліплячи пасочки з піску.
