В його душі здійнялась вкотре буря,
Зима снігами замела розбите серце,
Скувавши кригою уже роздерті груди,
Щезало сонце і нарешті смерклось,
Та стало страшно, холодно і страшно,
Не було як сховатися від болю,
Замерзли руки та тремтіли пальці,
Що непослушні й зранені до крові,
Зривали лід шукаючи кохання...
