Ой мамо, мамо, найрідніша,
Без тебе гину, я твоя.
Ти в мене була наймиліша,
На серці біль і мучусь я.
Вже скоро вісім, як без тебе,
Моя матусю, я сама,
Прокинься рідна, сльози в мене,
Як ніч так день сиджу одна.
А зараз квіти, де могила,
Тобі одній я принесу.
Все розкажу, моя любима,
Тебе нема, а я не сплю.
Згадала я, те обнімання,
Згадала я, слова люблю.
Тепер в душі одні страждання,
Вже третя ніч, як я не сплю.
Весна прийшла, як пахне цвіт,
Верба плакуча розпустилась.
Тебе нема вже скільки літ,
Та ще ні разу не приснилась.
Пробач, матусю, моя рідна,
За ночі довгі, за не досипання.
За те, що бавила до пізна,
Тебе люблю, моє кохання.
20.05.1998р.
ID:
776341
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 11.02.2018 10:37:36
© дата внесення змiн: 11.02.2018 10:37:36
автор: Володимир Олійник
Вкажіть причину вашої скарги
|
Щемно, зворушливо. 
