Грядёт сто лет Переворота,*
Над Петербургом Ангел плачет…
Олег Ставицкий 1.В сусіда знов «червоне свято»!..
На цей раз в честь того 100-ліття,
Коли творилася завзято
Так звана «царствена еліта».
Матрос закони всі зневажив,
Заговоривши автоматом…
"Хто тимчасові тут?" – він скаже…
Й закінчить річ відбірним матом.
І так постала та Росія,
Яку й наразі ми ще маєм…
Й з’явився сам творець – «месія»,
Оголосивши Рашу раєм!
2.
Не знаю, як твоїм народам,
Судить за них не маю права,
Та втрапив край мій тим "уродам",
Коли та армія – орава
Заброд з команди Мурав’йова
Штиками захопила владу...
Із давнини тут рід Кийовий
Молився іншому укладу.
Й запанували дурість, морок
Для волелюбного народу...
Не обійшлось без вбивств і порок –
Осяйнокам'яній в угоду...
Микола Щорс був, певно, першим,
Хто в карк отримав вражу кулю…
Та тим сусіда не завершив –
Скрутив «братам» трипалу дулю.
Міхновський, добрий мій земляче,
Хто допоміг тобі у смерті?..
Ще й досі за тобою плачуть –
В чужій живемо круговерті…
А далі пали правдописці –
Письменники, знавці, поети…
Це їх в українській колисці
Чекістські нищили адепти!
3.
Сандармох, Воркута, Соловки
І Мордовія, й тундра Сибіру…
То не гра вже у вас в піддавки –
У смертях ви не знали вже міри…
І кістки українців усюди:
Густо встелена руська землиця –
Прислужили тому зайшлі юди,
Й держиморді Сосо вірні лиця!
Через те,що не йшли на «утори»
Непокірні «брати»-гречкосії,
Влаштували їм голодомори…
А що мала за зиск вся Росія?..
4.
А та загарбницька війна –
Хто влаштував її Вкраїні?
Мільйони жертв взяла вона,
В замін залишивши руїни.
І не кажіть, що вітчизняна,
Бо рідною була УПА,
Та спалена вона вогнями –
Енкаведистів мста тупа!
А голодівка повоєнна,
А депортація в Сибір?
А «Вісла» підла, потаємна?
А в шахти (примусом) набір?
А газ Дашави? А Чорнобиль?
А тисячі сумних смертей?
Афганістан… І все «на обум»…
А – сльози… (чуєте?) дітей!..
Іще і далі можна б «акать»,
Але… чи варто? Наяву –
О, кільки сліз!.. Не треба плакать:
"Я стверджуюсь! Бо я живу!" –
Так вигукнув Павло Тичина,
Бо не вдалося розстрілять,
Як те «Відродження» дитинне
І як письменницьку всю рать…
5.
…Та маскарад на Красній площі**
Під репет: «Наці не пройдуть!»
І – о, "кощунство"! – Бланка мощі
Нам кажуть, що новий редут
Вже зводить цар супроти світу…
(На ядерний на цей раз штиб)
О, скільки в нас ще того квіту –
Диктаторе! Вдавився ти б…
І пнеться геть зі шкури Раша...
Вдається й до таких лукавств,
Як нинішній парад на Красній,
Немов пародія якась…
...І буде бал , і будуть гості…
(Та чи поїде хтось туди,
Де море крові, тлін і кості,
…І канібалові сліди?!)
6. Епілог
Бенкетуйте ж, радійте… на тризні –
Злодіянь не забудуть народи:
В них відняли ви їхню вітчизну!
Ще б покаятись вам, та вже пізно –
Адже тендер на мсту уже продан!
7.11.2017
_______
*В Росії, та і в СРСР теж, величали той більшовицький
заколот як Велика жовтнева соціалістична революція.
**МОСКВАрад – кошмарад, присвячений нібито
75-річчю параду 7 листопада 1941 року, коли
війська Вермахту вже були під Москвою...
Із свіжої преси: «Видихніть, та ВВВ давно вже
закінчилася (закінчиться й ця, ваша – загарбницька,
а наша – за Незалежність) і Гітлер помер. Рефрен
сьогоднішнього параду "фашисти готові на все"
читається як "Росіяни готові на все". "Хворе
суспільство. Коли нема чим пишатися, починають
мишачу метушню. Краще б розповіли про шкоду
жовтневого перевороту, про роль покидьків в історії", -
пишуть коментатори.
Дякую, Олексо, за правдивий твір... Гірка і болюча ця правда. Довго ми відзначали цю дату з квітами, піснями, не розуміючи, чи не заючи всієї правди. І знову біда у нашій країні.. Скільки ж це буде продовжуватися? Хто дасть відповідь на це запитання?
Річниця кривавого терору... На стількох смертях побудували свій комунізм, замиливши людям очі піднесеними лозунгами і порожніми обіцянками про світле майбутнє... Правдиве зображення невеселого минулого... Дотепер пожинаємо гіркі плоди.
Кажуть:"Згадувати не важко, забути важко". Читаючи страшну правду у Вашому вірші,яку Ви відтворили так яскраво, з таким болем у серці, що гірко відлунився в душі, не змогла позбавитись щемного почуття: "Чому ми такі працьовиті, вольнолюбиві, й такі нещасливі?"
Гірка історія, це наша...
Олексо, дякуємо Вам!
Не бути вже над нами Раші,
Крові вже досить проливать,
Хоч не обійдеться без неї,
Та може ж це в останній раз?
Чи стане мудрості приклеїть
Напівзруйнований Донбас?!
Та головне, щоб не забути
Про жертви наші за сто літ.
Вкраїні вільній - жити, бути,
Народом дивувати світ!
Дякую, косарю! 
Сьогодні - День української писемності й мови. А нам невичерпного натхнення для утвердження своїми творами рідної України й гідних її людей!
І знову біда у нашій країні.. 
Скільки ж це буде продовжуватися? Хто дасть відповідь на це запитання? 
На стількох смертях побудували свій комунізм, замиливши людям очі піднесеними лозунгами і порожніми обіцянками про світле майбутнє... Правдиве зображення невеселого минулого... 
Кажуть:"Згадувати не важко, забути важко". Читаючи страшну правду у Вашому вірші,яку Ви відтворили так яскраво, з таким болем у серці, що гірко відлунився в душі, не змогла позбавитись щемного почуття: "Чому ми такі працьовиті, вольнолюбиві, й такі нещасливі?"
...бо совдепівка... 