Все тече, все міняється,
живемо між людьми...
Часом доля всміхається,
а буває й з слізьми...
Все владнать намагаємось, І сім"ю,й друзів маємо,
все життя у труді... живемо у теплі...
На добро сподіваємось, Негаразди долаємо
та буваєм й в біді... й не буваємо злі...
Все частіше ми згадуєм,
як були молоді...
І хороше загадуєм,
і тепер, як тоді...
Щось робить намагаємось,- Звісно ми помічаємо,
для онуків, дітей... що стаємо старі...
Живемо й не ховаємось Сили й крила втрачаємо
від сусідів й людей... і буваєм сумні...
Та й природа ж міняється,
а закони німі...
І не кожен зізнається
про помилки свої...
Все тече, все міняється Та ми страху немаємо,
і нема вороття... живемо, як усі...
До кінця наближається Своїх мрій не втрачаємо,
земне наше буття... та ще й пишем вірші...
Будні й свята стрічаємо
восени й навесні...
І тепла дожидаємо,
ще й співаєм пісні...
Натхнення Вам, Валентино Григорівно!!! 
