Між ними відстань — аж у цілий сон,
Хоча серця співають в унісон.
Любов соромить гори до низин,
Дарує щастя подих до вершин.
На неї місяць глипає в той час,
Для нього вогник зірки ще не згас, —
Лоскоче промінь сонячним пером...
У неї — стеляться вірші рядком.
Він снідає, вона вже майже спить...
Їм спільну казку хвиля гомонить.
Вістки вітри приносять звіддаля —
Одна на двох любов, одна земля. 2014
