Ранок інеєм вкутав дерева —
Амплуа ось таке у зими,
Наче кинута скрізь перкалева
Обік стежок тканина — сніги.
Крижані бурульки бахромою
І прозорі вони, мов кришталь.
На дахах сніг вмостився чалмою
Ельф світанка ховає вуаль.
Є казкове у миті цій щось,
Мерехтить інійпад, в небі синім
Величаво Ярило пройшовсь,
Кинув променів жмут зі всій сили.
Умережані вікон шибки
Так красиво, ажурно і ніжно.
А на снігові чорні круки
Виход в "люди" вже роблять неспішно.
Десь знайшла собі місце спочить
Експресивна, як вітер, завія.
Римам це найчудовіша мить —
Ексклюзивних віршів містерія.
Вже чекають нас дві філіжанки,
А тоді ми, як діти, — на санки.
Краса! Такий мальовничий, живий і останній рядок 
