Падає, падає сніг,
Нашу стежину заносить.
Сон біля мене присів:
«Нумо, журитися досить».
Туга, мов зранений звір…
Досі тебе ще чекаю,
Пусткою дихає двір,
Далі як бути – не знаю.
Падає, падає сніг,
Не припадай, сон, не треба!
Час довгим маревом збіг…
Я вже зібрався до тебе.
Падає, падає сніг
