UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вікторія Т.: Її уроки - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Тарасівський, 20.11.2016 - 09:20
Не всім Бог щастя дає. Знаєте, Вікторіє, що пригадалося? "Бросьте, Адам! - сказал великий комбинатор. - Я знаю все, что вы намерены сделать. После псалма вы скажете: "Бог дал, бог и взял", потом: "Все под богом ходим", а потом еще что-нибудь лишенное смысла, вроде: "Ему теперь все-таки лучше, чем нам". Всего этого не нужно, Адам Казимирович. Перед нами простая задача: тело должно быть предано земле." По суті, Остап каже дуже просту річ: дивитися треба вперед, жити минулим - не треба. Ну, він був цинік і прагматик, тому-то отак.Але дивитися вперед слід завжди. Тобто - думати. Героїня нині така нещасна, а яка була раніше - маю сумніви. Як вона двічі одружилася, що сталося з її дітьми - все це таки про щось свідчить. Тут одним Богом та його пожадливістю на щастя не обійдешься. Але - але! Люди, на жаль, коли вчиняють так чи отак, найчастіше не роблятиь свідомий вибір. Є щасливці, що важать шанси, міркують, рефлексують та чинять оптимально. Але здебільшого людина опиняється в ситуації, коли "я не можу інакше". Свобода вибіру - мара; спадок досвіду, дитячих травм, стереотипів тощо - все це жене людину в глухий кут "я не можу інакше". А жити нас - не вчать. Бо батьки наші, діди-прадіди й самі жити вчені не були, не вміли. Панівні на наших теренах ідеології завжди якісь були... нелюдяні, не про життя, а про щось відірване від людини: як не світле майбутнє, так Царствіє Небесне. А отут, тут і зараз, - тут ми пасуєм здебільшого. Ті ж протестанти: в них релігія прикладна, вчить, як щасливо жити в оцьому світі серед оцих людей. А наші попи/комісари/вчителі нас ніколи такому не вчили. Завше йшлося, йдеться про побудову іншого світу. Як у Катаєва: вот уж умру, и тогда буду жить. Ех... Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 21.11.2016 - 10:26
Дякую за розлогий коментар. Звичайно, ніхто нас не вчив жити правильно, заглядати наперед, прогнозувати, хоча і тих, хто це робить, не завжди чекає успіх. Проте цей нарис, скоріше, про інше, а саме про те, що кожна людина — і успішна, і ні — прагне осмислити своє життя, зрозуміти, чому все склалось так, а не інакше. Людей мучить, якщо вони не розуміють, чому і за що постраждали. Вони оглядаються назад, шукають, в чому схибили, часом придумують фантастичні пояснення. Саме це зворушує (можливо, тільки мене), тому що це показує, що люди загалом вірять, що життя осмислене, що в ньому є причина і наслідок, що нічого не є випадковим.
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 21.11.2016 - 10:35
Я загалом-то не про успішність, як раз про це нині всі нам торочать, я про інше - про те, що людина створена для щастя, як птах для польоту, але чи то щастя ми розуміємо неправильно ("живут не для радости, а для совести"), чи то досягаємо його не тими засобами, чи то шукаємо не там... Нещодавно хтось ділився таким діалогом: - Ти, коли виростеш, ким хочеш бути? - Щасливим. - Ти не зрозумів запитання. - А ви не зрозуміли відповідь.А про причини і наслідки - звісно, як їх не шукати, щоправда, здебільшого ми їх шукаємо постфактум. І ось тоді виявляється, що сьогодні ми набагато розумніші, ніж були вчора, але набагато дурніші, ніж будемо завтра (останнє дойде завтра, звісно). П.С. Зворушує, чому ж ні? Всі ми люди. Всі маємо, про що шкодувати, всі шукаємо щастя й сенсу. Касьян Благоєв, 18.11.2016 - 16:58
гіркотою лягають уроки чужі на думки. гіркотою-печаллю... у яку ж безнадію може завести сама себе людина!.. Вікторія Т. відповів на коментар Касьян Благоєв, 19.11.2016 - 02:55
Так, але через таку безнадію людина вчиться.Вона так багато пережила і передумала, що тепер її не пізнати і не можна (за характером і світоглядом) порівняти із тією, якою вона була в молодості. Зараз вона бачить усі свої помилки. Хто б іще міг людину так навчити? Дякую! |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
