(Непушкінське)
Вона жила в районі Атлантиди,
Її ловили сіткою інтриг:
Мовляв, навіщо б то звичайній рибі
Така луска, що золотом горить.
Ішли часи. Минали герострати.
Згасали інквізиції вогні.
Народжувались бомби та гранати -
І на війні, на жаль, як на війні...
Вона б давно вже... черевом угору,
Якби не вірші, музика картин:
Митці щоразу дарували море,
Відновлюючи хвилі із руїн.
Ковтне рибина спокою, мов кисню, –
І знов пательня світова шкварчить.
На березі чомусь завжди затісно.
В районі Атлантид штормить, штормить…
прибрати істоту, лише одну істоту - і в районі всіх земних - і не тільки - атлантид - такий рай настав би!..
(хто найрозумніший і нйдосконаліший - той і найжорстокіший у звірстві своєму, в прагненні нищити...)
ну і як не захоплюватися тим серцем, що в собі тае носить!... ....)
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
