Нестерпний біль, і очі ледь примружені...
Я подумки ходжу поміж калюжами
у темряві, де лише краплі зоряні
виблискують, неначе сміх спотворений.
Чи, може, схлип сухої гілки дерева?
Ні, мабуть, річка лащиться до берега -
вихлюпує мій біль на груди каменю.
Я мружу очі, лине пісня мамина...
