Небо люблю...І в нім спостерігаю
Польоти гордих диво - журавлів...
Любов, любов...Чи є вона - не знаю?
Може це ми придумали її?..
Там журавель, якого я чекаю,
Про нього думи й мрії всі мої.
Він полетів...В які світи - не знаю,
Сумно мені без нього на землі.
Той журавель до мене не вертає,
Він залишив усі діла земні.
Хто не любив, той певне і не знає,
Як без любові важко на землі.
- Ну, що робить? - у неба я питаю,
Де журавля шукать тепер мені?..
Небо мовчить...Мовчать і сиві хмари,
І я горнусь до матінки землі...
Земля моя мені лиш співчуває,
Не може помогти й вона мені...
Якщо любов несе такі страждання,
Для чого ж ми придумали її?..
Та знову погляд в небо я звертаю,
Його шукаю знов між журавлів...
У небесах душа його витає,
Свою любов передає мені...
