Підбитий вітром і дощем,
Підсушений на сонці,
Спішив додому манівцем
До милої віконця.
Призупинився, збився дух,
Почувши голос рідний,
Комусь він шепотів: «Мій друг,
Приходь завжди, як вільний».
Солдатська здибилась душа,
І мов струна бриніла,
І темна ніч кудись втекла,
Все полум`ям горіло.
