Дай, Боже, не втопитись в молитвах,
А тільки напоїти спраглу душу
Словами, що настояні в віках,
аби людей виводити на сушу.
Дай, Боже, не сприйняти міражі
За справжній рай утраченого саду,
І вчасно зупинитись на межі –
І Заповідей завчених не зрадить…
Дай, Боже, промінь сонця як свічу
Моїй душі, задивленій у небо,
І двері журавлиному ключу,
І шлях угору – проростання в тебе…
Оця молитва - та, що спрагу,
Хоч ненадовго, вгомонИть.
І приведе чуття до лАду...
(І в ній не втонеш безпорадно)
Ви цінний той плекайте плід!
(себто, саму молитву)
Гарно; дякую)
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а хіба в інший час ми звертаємося до Бога? людина - надзвичайно слабка істота, тому їй неодмінно потрібно у когось або у щось, що сильніше за неї, вірити дякую за можливість дискутувати