Задушливе повітря… теплий ранок…
І тихо так – не чутні пташок голоси…
Що буде вдень, коли такий світанок? –
Зів’яли квіти у саду й нема роси…
Рослинка в неба дощику благає…
Хоча і хмара сіра суне, і гримить,
Та сонце світить і дощу немає,
Лише зросив – і травка краплями блищить.
Душа сумує, та вона ж не винна
У тому, що могло би буть, та не збулось…
Благаю, як зів’яла та рослина,
Дощем щоби на землю щастя пролилось.
03.08.2010 р.
