молюски твого гладко ствольного моря
знають стільки історій,
стільки історій,
про рудоволосих
із Євпаторії,
про перші ангіни
й чужі піднебіння
з присмаком півночі
зі смаком
півдня,
про їхнє волосся –
смолисті кіпи,
про те, що у їхніх
наднирниках
квітень,
і в’язнуть у нім
наче в згустках
ранкових,
перші ангели й
риболови.
дощі,
які виростають
у повінь
не зупиняються
більше
ніколи.
