В зеленім садочку зозуля кувала,
А милому другу я пісню співала.
В обіймах його я про все забувала,
До самого рання з коханим гуляла…
Кувала зозуля, віщаючи долю,
І серце моє стискалось від болю,
Кохання забрало усю мою волю,
Світ за очі піду услід за тобою…
Хотіла я просто життєвого щастя,
Дітей, господарку, багате обійстя,
Та видно така моя доля нещасна,
Пожухло кохання, як осінню листя…
Пішов мій коханий, ще юним, до Бога,
Така йому випала долі дорога,
Мене ж охопила нестерпна знемога,
Піду вслід за милим... І більше нічого....
У кукушек кукуют только самцы и то, во время брачного периода, а самочки издают звуки похожие на "биль-биль" или "кли-кли-кли", что самое интересное, звук "ку" у самцов может исполняться до 360 раз, представляете - накукует столько ...
А вот Бог ... да ... в его власти всё, любая доля.
Стих получился похожим на народное песнопение, с оттенком фольклора и напевным, но печальным.
Сумно трохи, дякую.
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чомусь у нас так повелося,що більшість із них-сумні... 
