Коли сказав ти вчора, любий:
Любов скінчилася у нас,
Холодний поцілунок в губи...
Він дав відчуть: розлуки час.
Земля хитнулась під ногами,
І потемнів навколо світ.
Душа покрилася снігами.
Упав останній з клена лист.
Чи я кохати не уміла,
Хіба обійми непалкі?
Чи твоє серце не зігріла?
А поцілунки не п"янкі?
Це інша перейшла дорогу.
Палкіше може цілувать?
Любов її лиш до порогу.
Недовго їй розкошувать.
Згадаєш втрачене кохання.
Без нього не зумієш жить.
В тобі я бачила вагання,
Та не хотіла зупинить...
( Сюжет видуманий.)
Вірш пристрасниої А можливо страхи марні? Можливо у нього ГРВІ і він не хотів Вас заразити? Не журіться! Не думайте про погане. Таких пристрасних чоловіки не залишають ніколи. !
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ще вдень прочитала цього вірша і не встигла прокоментувати, бо світло вимкнули... Сумна історія... Проте, така прикрість зустрічається доволі часто. Кохання, як вогонь, його треба постійно підживлювати, щоб полум'я не згасло.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
гарно написано! В основному так і є, якщо хтось один нехтує стосунками й не має бажання зберегти їх, то вони не можуть бути тривкими. Односторонньо ще ніхто їх не вистроїв... Тому й не треба тримати таких індивідів (по-іншому не можу назвати) поруч, бажання має бути зсередини
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00