Можливо, востаннє сьогодні... І назавжди
Для мене ти станеш лиш спогадом теплим у серці.
Яке ще до тебе не раз в своїх снах озветься,
Смиренно латаючи надто глибокі сліди.
Можливо востаннє... Міцніше мене обійми
І в очі мої подивися п'янкими очима.
Хай смуток на мить промайне майже неуловимо:
Можливо, сьогодні востаннє зустрілися ми.
Тримай мою руку, і гладь мою душу мовчанням -
Воно красномовніше будь-яких пафосних слів.
Хай зникне із пам'яті все, що сказати не смів,
А я ще радію тобі - і, можливо, востаннє....
28.09.2014
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дотримуюся думки, що кожну мить життя варто проживати, як останню.
Як кажуть в Тібеті: "Ніколи не знаєш, що наступить раніше: наступний день чи нове життя"
В рамках виконання поставленої задачі я "відмазалась" оцим віршиком: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448623
красиво
