Містом блукають трамваї-залізні-ведмеді,
сонце підсолений сипле до ніг арахіс.
День прилипає асфальтом- розтопленим- медом,
запахом кави - із присмаком стріляних гільз.
Місто пульсує-плюсує-фасує новини:
спека, гарячі путівки, прем'єра, футбол.
ВЧОРА НА ФРОНТІ солдат підірвався на міні.
Повний розпродаж купальників! Danke! That"s all.
Темрява. Свічка. Провалля. Вагон. Валідол...
Півсвіту плаче, а пів скаче... На жаль, поки в одній частині країни ллють сльози і гинуть люди, в іншій життя йде своїм ходом і топиться у щоденній метушні, клопотах і розвагах... Отакі різкі контрасти. Дуже вдало Ви передали, Уляночко!
Щось схоже на мою ЖАРУ. Вчені схвильовані тим, що на нашому Сонці пропали плями... А я думаю, що це на краще. Люди будуть спокійніші у своїх діях... А раптом це призведе до МИРУ?
В нашому світі радість і горе співіснують, вони взаємопов язані, між ними така тонка грань, що складно відгородити себе від одного або від іншого...Дуже актуальний вірш, майстерно написаний