Під небом у лузі калина росте
Вся у червонім намисті
Густа пишногруда красуня
Губиться сонце у листі
Мало сюди хто приходить
Для кого одіває красу
В ночі місяць милуеться нею
Посадивши на листя росу
Та вітер буває загляне
У листі її полоскоче
І сонце з калини не зводить очей
Калина від щастя тріпоче
Усе це хотів я побачить
Давно вже назріла мета
Як би я цього не побачив
Сказав би вона сирота
