| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Місто вогнів - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. КОМЕНТАРІ Шпаківський Петро, 15.04.2014 - 13:45      Чутливі ( мислячі ) люди завжди страждають більше інших. Викинувши захисний екран, вони можуть суттєво зменшити вплив другорядного, чи не так, Шоне ? Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Цікава думка... Цілком можливо...   Променистий менестрель, 13.04.2014 - 17:06"...Сни пастухів та феніїв, Шанувальники сонця, плуга й горіха..." Далі навіяне вашим ностальгічно сумним віршем: За порогами - Запоріжжя, Місто юності, місто снів; Місто казки і роздоріжжя, Долі, мрії... і де я зрів... Там Славута - у вуса усмішка, Острів Хортиця милий мій... Край козацький... й дорога нинішня - Все сплелось... не спіши, постій... Сумувати довго не можна, пане Маклехе - і мені і Вам. Зрозуміло, що життя тисне, але дія рівна протидії. А тому РАДІСТЬ нас порятує! Древня східна мудрість каже: "Знайдіть зранку радість, побудьте з нею годину - і ця година протримає вас цілий день!"       Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Ви праві - сумувати не можна! Дякую за розуміння мого твору. Справді, треба діяти. писати. твори. Тільки тоді можемо порятувати всіт і свої країни.       Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Так, Ірландія цікава і красива... Хоча у нас теж багато сумного...   Сабріна, 12.04.2014 - 15:35Дуже цікавий твір, спрямовує на роздуми.  Все і так Ваше. Не засмучуйтесь...чужий у світі чужих - це свій.       Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00  В житті, нажаль, багато сумного. І багато нерозуміння, самотності, ненависті серед людей... І про це теж пишеться. І напевно треба писати про це...   Олекса Удайко, 12.04.2014 - 09:48  Цікаво, Шоне! Таке відчуття і в мене від тих місць, які колись були рідними - сірість... Що, щоразу підсилюється... Старію! Винятком є Кьольн, бо тут живе моя донька і молодший внук (зараз саме тут).На жаль у Бел Ферсті (Білому Фастові - адже все рідне, Шотландія, наприклад, осколок Скіфії) не був. Був у Лондоні , Екзетері, Бюді, Гайвікомі. Хотілось би побувати в Ірландії...         Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Цікавий подорожей, друже! Коли подорожувати як не в молодості...   Ірина Хміль, 12.04.2014 - 09:01Якби Ви жили на рідній українській землі, то, напевно,не відчували б себе таким чужим відлюдником...Дуже сумна поезія, аж мені стало щемно на душі... Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Найгірше, коли на рідній землі відчуваєш себе чужинцем - як ірландці в Белфасті, як нині українці в Донецьку...   Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Тільки Ви зрозуміли цей твір - про що він....   Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Ірландська земля завжди прекрасна - у бідь-яку пору року.... Тільки в Ольстері часто люди стріляють одне в одного.... Зараз війна затихла, а раніше.... Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Дякую за розуміння! Хоча більше сумні ніж цікаві....   *SELENA*, 11.04.2014 - 21:00         але "чужий у світі чужих"  - откровення страшне, хотя це плоди цивілізації... Наснаги і благополуччя!!!           Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Це реалії Ольстеру... Зараз в Белфасті не стріляють - але це може повторитися у будь-яку мить...   | 
 |   
 | |||||||||||||||||||||||||||