Сама собі чужою стала
Невже це так живеться на землі?
У квітах радість я ховала
Тепер ховаю сум в воді
Це синє небо вже рве тіло
на одинакові шматки
Мені до чистого граніту
два кілометри, три стрибки.
Та надто довго я літала
щоб свою душу віднайти
Тепер я часто захищаюсь
Своє в собі щоб берегти
