"...Століття - зморшка на чолі Землі.
Всесвітні війни, революцій грози...
Дніпро до ніг стежиною проліг
І котить славу в сиві верболози.
Поет став морем. Далеч степова,
І хмарочоси, й гори - ним залиті.
Бунтують хвилі - думи і слова,
І сонце генія над ним стоїть в зеніті..."
Іван ДрачДавно затих Шевченка віщий голос,
Хоч волею відлунює в серцях.
Змінився час, та все іде по колу –
Немов проклятий України шлях.
Свавілля, беззаконня і зневіра…
Сусіди розривають на шматки.
Свої пани від влади озвіріли,
Кидають людям, наче псам, кістки.
Для України ж – всі кохані діти,
Її душа за кожного болить.
Священними слідами «Заповіту»
Ідуть сини… Виходять із імли!
І знову кров’ю хреститься свобода,
Але назад немає вже шляху!
Ні – ворогам! Ні – підлим ляльководам!
Ми долю переможемо лиху!
Ми візьмемо життя у власні руки
Неначе волі синьо-жовтий стяг,
Могутня сила щирості та злуки
Най приведе в щасливе майбуття!
"І знову кров’ю хреститься свобода,
Але назад немає вже шляху!" - влучно сказано, дороги дійсно назад немає, є лише дорога вперед, поразки немає - лише перемога
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Тобі за підтримку та розуміння!
Слава Україні!
