|
Я знов до тебе, милий, пригорнуся,
Адже затишно біля твоїх грудей,
Я втратити тебе дуже боюся,
Бо таких як ти нема більше людей.
Спати не посмію, поки ти у снах,
І цінуватиму кожну хвилину,
Не зітру цілунок на своїх устах
І пригортатиму, наче дитину.
Я готуватиму тобі вечері,
Поки не вмію, та я навчусь, повір,
А на стипендію, що в "універі",
Я нам дачу куплю серед чистих гір.
Тобі я вранці митиму машину,
На рибу разом будемо ходити,
На ринку купимо собі дитину,
І навчимо уміло говорити.
А поки будеш гроші заробляти,
Тобі велику піцу приготую,
Я буду чемно дома дожидати,
А як прийдеш – я міцно поцілую.
Я обіцяю все тобі прощати,
Бо розумію, що мене кохаєш,
Я постараюсь більше не кричати,
Бо ти мені лише добра бажаєш.
Присвячу поеми свої про любов,
Усі романи тобі і лиш тобі,
Промовлю й повторювати буду знов:
«Як кисень потрібен сильно ти мені».
Й хоча, на жаль, словами не сказати,
Й намалювати я, на жаль, не в змозі
Усе, що здатне серце відчувати,
Коли ми по одній ідем дорозі.
Але я знов спасибі повторяю,
Що ти за руку чемно йдеш зі мною,
Тебе я більше понад все кохаю
І топаю я слідом за тобою.
ID:
473222
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 17.01.2014 19:59:29
© дата внесення змiн: 27.06.2014 14:19:27
автор: Плюта Вікторія
Вкажіть причину вашої скарги
|
