А чисто-синє небо знову манить з висоти
, Так легко знову по засніжених дорогах йти,
Так просто загубити свою думку у вітрах,
Так швидко загубитися у власних снах…
І тільки легке світло падає ще із вікон,
А все навколо поринає у безмежний сон.
І тільки вітер сніжні віти тихо сколихне,
стривожить тишу і безслідно промине.
Це біле диво… Ним втішається душа,
Воно чарує її, воно її утіша.
Я хочу знов поринуть у безмежність своїх мрій
І закінчити безперервний внутрішній двобій
, Закрити свої очі і дорахувать до ста,
А потім знову все почати з чистого листа…
