| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Я залишаю… - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. 
 КОМЕНТАРІ Сергій Ранковий, 30.11.2014 - 14:22Гарний вірш, Тетяна, дуже мені сподобався. Вірте, любіть і літайте попри все... все, що тягне до грішної землі.               Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00прагнення свободи, дякую за зустріч, давно не чулися   Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00  Та все ж заплутують і заважають, а якщо серйозно, особливо з чужого плеча несамовито стискають вільний політ, дякую за зустріч   Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Дякую,Льорде, рада зустрічі       Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Так, Ярославо, тому і хочеться так високо, аби і небо помагало, дякую       Samkovitch, 29.01.2014 - 13:53Так. Світ заплутує нас всіх В своїх тенетах, Щоб ми забули, що є гріх У наших злетах...     Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Вдячна, земляче, за візит і розуміння       Юхниця Євген, 26.01.2014 - 12:42Як  світ,  направду,  знахабнів… Я ж залишаю Руки для крил, без рукавів… І…ввись... злітаю!!! - здається, чей чотирьорядок - кожному слід перед очима класти!!! здорово!!!     Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Щиро Вам вдячна, Євгене       Любов Іванова, 15.01.2014 - 19:29Цей ритм в1рша - як бат1жком.... та по  серцю... Це - дуже майстерно!!!           Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Дякую, Любаню, так якось у серці заритмило щемно, а хочеться насправді злетіти вище стати над усім, що не дає жити гарно         | 
 |   
 | |||||||||||||||||||||||||||||||