Ти хоч розірвись на шматки, земля не зійде з дистанції,
Віками пророкують лише смерть і вони усі шарлатани ,
Кінець обов’язково прийде, як потяг до кінцевої станції,
Ну а далі, що буде із нашими душами і крихкими тілами.
Якщо уявити, що все ж є життя після довгоочікуваної смерті,
Після кінця світу, після закінчення ери таких шкідників як люди,
Якщо всі попруть чи не закриють в раю для всіх двері,
Адже усі вмруть відразу, багато хто не посповідається і є безліч нехрещених.
А якщо в пеклі краще, якщо там тільки музика і задоволення,
Там душа відпочиває від усіх земних навантажень,
Там можна побачити динозаврів і всі еволюції відразу,
Бо мені здається, що в раю тільки розчарування і мало вражень.
Так, я там жив би з вбивцями, божевільними і ґвалтівниками,
З тими хто зійшов з дистанції і втратили квиток до самого раю,
А хіба я з ними зараз не живу з різним збродом і профспілками,
Що вбивають тисячами просто сидячими в кабінетах, ось так для забави,
Для того щоб стати священиком, треба повчитись і декілька тисяч гривень,
А я вам скажу, щоб побачити правду потрібно всього декілька кроків,
Можливо мене шарлатаном назвете, та явно це є не мій рівень,
І земля не зійде із дистанції, певно ще, з мільярди років …
ID:
457421
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 29.10.2013 23:51:49
© дата внесення змiн: 29.10.2013 23:51:49
автор: Віктор Непомнящий
Вкажіть причину вашої скарги
|
