http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=22115
Вже не той садок, що був вишневим,
Вишні постаріли, не цвітуть,
На шакалів стали схожі леви,
Не шукають правди справжню суть.
Із вишень, з коріння, пнуться вгору,
Діти –віти у теплі батьків,
А батьки забувши стид та сором,
Пробують зліпити з них митців.
Поетична нива заростає,
В ріст ідуть одні лиш будяки,
Не пройдеш, колись зеленим гаєм,
Бо кругом один полин гіркий.
Де подівся чистий дух свободи,
Хто відкриє істині вікно,
В мови джерело, болотні води,
Затекли та замутили дно.
Я візьму, граблі й лопату в руки,
Поруч стануть чесні та прості,
Не злякають нас болотні духи,
Їх пихаті голоси пусті.
А коли осушимо болото,
Прийде час, сокирам в бій іти,
Та до крові, до гіркого поту,
Пустоцвіт рубати гомінкий.
А старі, неплодоносні вишні,
Та кущі, що біля них ростуть,
Прибере в історію всевишній,
Для нових вишень відкриє путь.
Хай нове цвіте та плодоносить,
Мови джерело тече в віки,
І ніколи не ржавіють коси,
Що полин зітнуть та будяки.
ID:
457106
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.10.2013 15:04:44
© дата внесення змiн: 28.10.2013 23:07:48
автор: Федик Юрій Михайлович
Вкажіть причину вашої скарги
|
