Стань моєю гіркою утратою ,
Щоб відчути те, що відчувають справжні люди,
Наче втрачати душу яку виривають отруйними пагонами,
Вдихаючи аромат понівеченого повітря
І читаючи думки з вирваних контекстів і незайманих слів.
Стань моїм останнім подихом, стань моїм прокляттям,
Я подарував тобі всього себе без залишку,
Мої думки наче молекули які б’ються і розмножуються
В хаотичнім порядку,
Моя душа схожа на майже лопнувшу бульбашку.
Ми могли б зіграти хорошу партію,
Хоча наші імена відомі тільки у вузьких колах,
Та нажаль моє серце вже давно заняте,
І обставлене острогом на кожних поворотах.
І тому стань ти моєю гіркою утратою,
Відкрий у мені мою темну сутність,
Повторюсь, моє серце давно вже під вартою,
У чагарниках й сміттє-звалах моєї свідомості …
