Губи висохлі зімкнуті щільно (За мотивами вірша А. Ахматової)
Плотно сомкнуты губы сухие,
Жарко пламя трёх тысяч свечей.
Так лежала княжна Евдокия
На душистой сапфирной парче.
И, согнувшись, бесслёзно молилась
Ей о слепеньком мальчике мать,
И кликуша без голоса билась,
Воздух силясь губами поймать.
А пришедший из южного края
Черноглазый, горбатый старик,
Словно к двери небесного рая,
К потемневшей ступеньке приник.
_ * _
Губи висохлі зімкнуті щільно
І палають свічок тисячі.
Євдокія, княжна, вже покійна,
Так лежала на синій парчі.
І, зігнувшись, їй мати молилась
Без сльози за сліпого синка.
Біснувата без голосу билась
І хапали повітря вуста.
А прийдешній з південного краю
Чорноокий, старенький горбань,
Ніби двері небесного раю,
Темні сходинки поцілував.
А головне, просто прекрасні переклади складаєте 
