Роси у травах сіяють зрання,
Вже сходить сонце, бринить кохання...
А ти втікаєш, моя голубко, -
Життя без тебе немає, любко!..
Часи у хмарах - півні співають...
На сході, бачиш, хмарки гуляють...
Ти не журися, що знов прощання,
Дарує зранку швидке світання...
Чарівний ранок приніс розлуку,
Дай потримаю ще трохи руку...
Я хочу Сонце назад вернути -
Тебе на хвильку ще б пригорнути...
Садки вишневі цвітуть уранці,
А кава стигне у філіжанці...
Цілую палко, востаннє наче...
Я усміхаюсь, та серце плаче...
В моєму тілі солодкий трунок,
Нам розливає наш поцілунок...
Та прийде знову та ніч весняна-
Я повернуся, не плач, кохана!..
Роси у травах сіяють зрання, Вже сходить сонце, бринить кохання...
Ти не журися, що знов прощання, Дарує зранку швидке світання...
Садки вишневі цвітуть уранці, А кава стигне у філіжанці...
ЦЕ МОЖЕ БУТИ ОКРЕМИМ ВІРШЕМ
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00