Скільки лиха у селі
Боже, наробили -
На початку всі болота
Навкруг осушили,
Загубили пасовища,
Луги віковії ,
Буйні трави повсихали -
Вітри- вітровії.
Ріка Стубла заміліла-
На струмочок схожа
Була гарна, повноводна,
Мов дівчина гожа.
Лілеями заквітчана.
Джерельно прозора
Несла собі тихо води
У Дніпро і море.
Болота всі ті живили
Річку нашу милу
Їй водиці додавали
Давали їй силу.
В повінь цю в'юнку красуню
Було не впізнати,
Розливалася навкруг,
Що не вийдеш з хати.
Як покінчили з болотом
За церкву взялися,
Із святими в землю врили,
Щоб не піднялися.
А вона , як наречена,
Село прикрашала
І небесною красою
Душі величала.
Все життя отут велося -
хрестили, вінчали,
І в останню доріженьку
Звідси проводжали.
Ще раніше зняли дзвони,
Хрести познімали
І куди усе поділи
Не чули, не знали.
Всі боялися усіх,
Рот не відкривали,
Як везли на Колиму
Добре пам'ятали.
Трохи десь перегодя
І школу закрили,
Добре ще хоч залишили
Цвинтар і могили.
Є тепер газ і вода,
І асфальт гладенький,
Усе менше село родить
Діточок маленьких
І чорнявих і білявих -
Бо усі на втіху,
Щоб будили веселенько
Кожну хату тиху.
Все частіше навстріч гляне
Хата сиротина -
Чорні вікна, биті шибки
І бур'ян за тином.
І так боляче дивитись
На усю руїну,
І на прадідову хату-
Хату — сиротину.
Важко буде відродити
Найперш наші душі,
Що віками виживали
В бездуховній суші.
Як повернуться у душі
Пам'ять і святині -
Лиш тоді у нас настануть
Благодатні днини.
2010 р. Надія Таршин
Вірш присвячений моїй малій батьківщині - с. Сморжів, що на Рівненщині
Читаю Вашого вірша, а серце стискається від болю бо кожне слово про мою рідну Полтавщину.Розорали луки - замулилась річенька Лохвиця.А ось зараз, наприклад, вирубують безжально гаї, та малочисельні ліси у нашому краї, а це
хочуть приватизувати пойму , колись голубоокої красуні річки Сули, на протязі більше ніж 15 км. То виходить нам неможливо буде і підійти до річки, а не те щоб порибалити?
Села з катастрофічною швидкістю вимирають і зникають з життя. Таке воно сьогодення.
Шановна Надіє! Запрошую Вас прочитати мої вірші на схожу тему: На храму. Двір. Біля витоку. Всього Вам найкращого. Євген.
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Євгене, дуже дякую Вам, що читаєте, і я все перечитаю Ваше, найближчим часом. Те, що відбувається зараз на Україні, це просто жахливий сон, який не кінчається,Молодих розтлівають, щоб не дуже переймались проблемами. Думаю, що нам треба уже конкретно переходити до дій, бо нам інше життя ніхто на тарілочці не піднесе, його уже у цієї банди треба зубами виривати.
