Скільки лиха у селі
Боже, наробили -
На початку всі болота
Навкруг осушили,
Загубили пасовища,
Луги віковії ,
Буйні трави повсихали -
Вітри- вітровії.
Ріка Стубла заміліла-
На струмочок схожа
Була гарна, повноводна,
Мов дівчина гожа.
Лілеями заквітчана.
Джерельно прозора
Несла собі тихо води
У Дніпро і море.
Болота всі ті живили
Річку нашу милу
Їй водиці додавали
Давали їй силу.
В повінь цю в'юнку красуню
Було не впізнати,
Розливалася навкруг,
Що не вийдеш з хати.
Як покінчили з болотом
За церкву взялися,
Із святими в землю врили,
Щоб не піднялися.
А вона , як наречена,
Село прикрашала
І небесною красою
Душі величала.
Все життя отут велося -
хрестили, вінчали,
І в останню доріженьку
Звідси проводжали.
Ще раніше зняли дзвони,
Хрести познімали
І куди усе поділи
Не чули, не знали.
Всі боялися усіх,
Рот не відкривали,
Як везли на Колиму
Добре пам'ятали.
Трохи десь перегодя
І школу закрили,
Добре ще хоч залишили
Цвинтар і могили.
Є тепер газ і вода,
І асфальт гладенький,
Усе менше село родить
Діточок маленьких
І чорнявих і білявих -
Бо усі на втіху,
Щоб будили веселенько
Кожну хату тиху.
Все частіше навстріч гляне
Хата сиротина -
Чорні вікна, биті шибки
І бур'ян за тином.
І так боляче дивитись
На усю руїну,
І на прадідову хату-
Хату — сиротину.
Важко буде відродити
Найперш наші душі,
Що віками виживали
В бездуховній суші.
Як повернуться у душі
Пам'ять і святині -
Лиш тоді у нас настануть
Благодатні днини.
2010 р. Надія Таршин
Вірш присвячений моїй малій батьківщині - с. Сморжів, що на Рівненщині
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2013
автор: Надія Таршин