Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Бойчук Роман: «Дитяча мрія» - ВІРШ
logo
Бойчук Роман: «Дитяча мрія» - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

«Дитяча мрія»

     Усі ми були колись маленькими і в усіх нас були свої дитячі мрії. Ми мріємо і зараз і, мабуть, мріятимемо все своє життя. А хіба ж у цьому є щось погане? Вміння мріяти – це прекрасно! Адже мріючи – ми наближаємо себе до цілі. Та дитячі мрії відрізняються від того, про що ми мріємо вже у дорослому віці. Ех, якби ж то можна було повернутися в дитинство, у свої дитячі мрії?.. 
     «4-А клас. Урок української мови. Тема уроку – твір «Моя найзаповітніша мрія».
-  Дорогі діти! Зараз я попрошу вас зібратися з думками і уважно прислухатися до свого серця. Я певна, що у кожного з вас є чимало мрій. Та вам необхідно зараз буде зробити наступне: обрати серед  них усіх ту єдину, найзаповітнішу мрію і, звісно ж, написати про неї твір. Тож хай вам щастить і до справи. – «Настанови вчительки дуже і дуже доречні» - подумав я і одразу ж, не замислюючись, приступив до написання. І справді - думки і серце в унісон запрацювали чорнильною ручкою у моїй правиці по розграфлених в лінійку рядочках зошита.
     «…- Привіт вам, мої мрії! Даруйте, що звертаюся до вас усіх і одразу, та так склалися обставини… І ще, вибачте мені, будь ласка, проте зараз я просто змушений написати про найголовнішу із вас. Вам усім вона відома, адже ви живете у одній голові і, мабуть, не раз спілкуєтесь між собою. І так, почну…
     Мріє, моя найзаповітніша мріє, а чи здійснишся ти колись? Можливо, коли я допишу, на твою честь, цього твору, щось трапиться?! Щось прекрасне! Можливо не одразу, та хоча б трішки наблизить до твого, моя люба мріє, здійснення.
     Де ти зараз, татку? Де? Чому ж не бачишся зі мною: як я росту, як навчаюся, як мрію? Чому так сталося, що ти - і є, сьогодні, та, найзаповітніша моя мрія?..»
     Саме цей уривок твору, що писався мною в десятирічному віці, згадався мені, коли до рук, випадково, потрапила «Газета по-українськи» зі статтею на головній сторінці про дітей сиріт, а точніше про те, як важко їм приходиться долати життєві рубежі без батьківської любові. Та найбільше вразили опубліковані, виділені жирним шрифтом, слова одного хлопчика, котрі мало не дослівно повторили те найголовніше, про що тоді, майже 25 років тому, було написано мною.
     «Дивовижно» - Подумав я, перечитуючи мрію хлопчика на ім’я Дениско. – «Я ж так само, як і він, мріяв тоді, та й досі продовжую мріяти, про зустріч з батьком. А втім, хіба ж я кращий за свого батька? Я ж повторив його долю! Хоча ні, - повторив його помилку. Зараз десь, мабуть, так само росте без рідного татка моя дитина. Я навіть не знаю хто це: хлопчик чи дівчинка? Не знаю нічого.
     - Агов! Михайле, це ти?! – раптом почув позад себе.
     - Я! Саня?! Ти?! Скільки років...?! – Дружбан юності моєї. Несподівана зустріч.
     - Як воно? Відпустили? Давно на волі? – Запитав він мене.
     - Тиждень як… От намагаюся призвичаїтись до вільного життя.
     - Про Настю свою чув?
     - Віриш, нічого?! Геть нічого. За всіх десять років у в’язниці – жодної звісточки. А що? Де вона, як, що з нею? Тобі щось відомо?
     - Спилась твоя Настя… І.., немає її вже в живих, давно немає. Три роки як загинула під колесами автівки. Чув, що й тоді вона була геть у не тверезому стані. Ти ж покинув її і ще вагітною, правда?
     - Так. Вона через мене почала пити? А дитина?...
     - Вона важко переживала свою долю без тебе. Не впоралась. Одразу ж після народження сина, в знемозі впоратися самотужки, почала знаходити розраду в оковитій. Хлопчика звісно ж у неї невдовзі відібрали. Сам розумієш: мати п’яничка… От і позбавили батьківських прав...
     - То у мене син! Де він зараз?
     - Не знаю. Це було давно. Скоріш за все у одному із сиротинців, якщо не усиновили до нині. Шукати марно. На скільки мені відомо сліди твоєї, так би мовити, сім’ї – загублено, причому вже давно. На жаль… Співчуваю. 
     - Все гаразд. А ти, як ти? Де ти зараз, ким працюєш?
     - Я, Мішуня, працюю юристом, виховую двох дітей. Не скаржуся. Наче все добре.
     - Юрист, кажеш?.. – Промовив я, а по руці, в котрій тримав газету, ніби заструменіло і мої очі опустилися знову на жирно виділені рядочки безбатченка. І я все ж спитав? – Слухай, коли ти юрист, то ти маєш знати..?
     - Запитуй, чим зможу - допоможу.
     - Такий, як я, що лише вийшов на волю, міг би звернутися з питанням про усиновлення дитини? 
     - Ти що!? – Всміхнувся товариш. – Яке усиновлення? Ти ж іще молодий, ще своїх дітей заведеш.
     - Та кому я з такою історією потрібен буду?
     - Та ну, що ти – у тебе ще все життя попереду, повір! А щодо усиновлення, - на жаль особам, що були засуджені, наше законодавство не дозволяє бути усиновлювачами. А в тебе ж і ще й вбивство, наскільки я знаю.
     - Та не навмисне вбивство. Не хотів я його вбивати. Так сталося. Боляче згадувати.
     - Вибач. На жаль, тут тобі я нічим допомогти не можу.
Ми із ним ще трохи постояли, побазікали і, обмінявшись деякими контактами, розійшлися кожен у своїх справах. Я ще раз перечитав, те що зачепило мене за живе і відкрив газету на сторінці, де пропонують роботу. – «А що я вмію?» - Запитав у самого себе. І просто в очі кинулось оголошення: «Терміново потрібні робочі на будівництво…» І я не вагаючись подався   в офіс за вказаною адресою.
     Приємна молода секретарка, звеліла мені зачекати, пояснивши, що шеф, прибувший звідкись з далеку, зараз саме зайнятий співбесідою і як тільки людина вийде з його кабінету, я зможу увійти. Я подякував і лише було хотів присісти, як двері кабінету начальника відчинилися і молодий чолов’яга покинув стіни офісу. Я, не зволікаючи, постукав і увійшов.
     - Доброго дня. – Привітався я до солідного пана років п’ятдесяти.
     - Добрий день Вам, присідайте будь ласка. Назвіться і розкажіть мені про себе: хто ви, звідки, де і ким раніше працювали?
     - Савчук Михайло Валерійович. Я…
     - Хто?! – Несподівано перервав мене раптово зблідлий директор, підводячись зі свого стільця. – Савчук Михайло Валерійович?! – І коли він ще раз перепитав моє ім’я, я несподівано для себе зрозумів, що моя найзаповітніша мрія дитинства – здійснилася. Передімною був – мій батько. 
     Ця співбесіда була мабуть найдовшою у нашому з ним житті. Як з’ясувалося, він як і я в свій час помилився, обравши шляхи злочинності. Проте йому, на відміну від мене, вдалося уникнути покарання і неволі. 
     - Пожалкував я про все, що сталося згодом. Проте надто пізно, щоб бути прощеним тобою, твоєю матір’ю, царство їй небесне. Я тільки-но, як приїхав сюди поцікавився вами. Та спізнився… на п’ять років спізнився. Саме стільки минуло, коли вона померла у знемозі, що мене немає поряд, а ти в неволі... Вибач. – І він заплакав. 
     - Ти спізнився не на п’ять років, на значно більше. Та це тепер немає значення. Я спізнився теж. Щойно дізнався про смерть матері свого сина, котрого тепер не знайти, та й навіть як би знайшов, колишньому в’язню сина не вернути.
     - Поїхали. – Раптом промовив, батько і рішуче встав із-за столу. Я підвівся теж.
     - Куди? – Спитав, пильно вдивляючись йому в вічі, котрі опинились за крок до мене.
     - Дай тебе обійняти, синку? – Він міцно стиснув мене у своїх обіймах і продовжуючи плакати сказав: - Вибач мені, будь ласка, якщо зможеш? Вибач?
     Ми їхали і розмовляли кожен про своє. Ми знайомилися, як чужі та обоє розуміли, що рідні і що тепер ми – сім’я.  
      Ми приїхали під мою школу. Батько звелів зачекати біля машини, а сам увійшов всередину закладу. Через хвилин десять він вийшов за руку із хлопчиком років десяти. «У мене є молодший братик» подумав собі я і всміхнувся хлопчині, що йшов невпевненими кроками. Коли вони наблизились до мене, перше, що спитало мене це хлопча було:
     - Ви читали мій уривок твору? – Його допитливі очка дивились просто мені в очі, а ручка показувала на газету, котру враз від почутого далі, я випустив з рук.
    - Це твій син, Михайле, Дениско. Я тільки-но, як довідався - розпочав процес його усиновлення.
    «Дитячі мрії – збуваються!»

ID:  414679
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.04.2013 16:26:39
© дата внесення змiн: 01.04.2013 16:27:17
автор: Бойчук Роман

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Христя ^_^
Прочитаний усіма відвідувачами (4256)
В тому числі авторами сайту (19) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

Вразлива, 01.04.2013 - 20:32
Дай Боже щоб всі мрії збувалися! Хороший твір,цікава і ніби досить проста,але така актуальна тема.А написання? Кожен передає почуття і відчуття своїми словами,так як думає,як розмовляє.А критикувати теж кожен може! give_rose
 
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Дануто за підтримку. Приємна мені Ваша увага до моєї творчості. Старатимусь і на далі. Удосконалюватимусь в прозі також. give_rose
 
Любов Ігнатова, 01.04.2013 - 20:04
Хвилююча історія. Гарно пишете!
 
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
give_rose Дякую! Приємно, та в прозі я - далеко не майстер. Може згодом, колисьwink
 
fire_maroder, 01.04.2013 - 19:54
Всі персонажі говорять красивою чистою книжною українською літературною мовою. Ну от скажіть мені: чи стане зек після 10 років відсидки говорити чисто і красиво? Та мати триповерхові через кожне слово, сленг, фєня і т.д. І чи стане звичайна людина в розмові використовувати слова типу "автівки", "впоралась"??? Ясно, що не стане! 100% скаже "машина", "справилась". От у чому головний недолік: всі персонажі одноманітні і культурні. Ніби роботи. З конвеєра щойно зійшли. І цитати з твору занадто складні: ну не може так 10-річний пацан писати. Не може!!!

Мій вердикт як критика:
Провал. Повний. Не вірю в історію. Неможу. Як можна ТАКИЙ талановитий, прекрасний сюжет ТАК невміло подати? Та при належному написанні ваш твір сльози б на очі викликав! А так тільки усмішку.
У кожного є право на свою думку. І навіть у мене. Удачі)
 
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Всі персонажі говорять красивою чистою книжною українською літературною мовою."
- ТУТ ДЯКУЮ! ПРИЄМНО!!!
"Ну от скажіть мені: чи стане зек після 10 років відсидки говорити чисто і красиво? Та мати триповерхові через кожне слово, сленг, фєня і т.д."
- ЗГОДЕН! ТА Я НА СТІЛЬКИ ВИХОВАНИЙ, ЩО НАВІТЬ ПИСАТИ МАТИ-ПЕРЕМАТИ НЕ ХОТІВ! ЧЕСНО ВАША КРИТИКА ОЧІКУВАНА МНОЮ. ВІДВЕРТО, ЗНАВ, ЩО НА ЦЕ ЗВЕРНУТЬ УВАГУ. А ПОТІМ ВИРІШИВ ВСЕ Ж ЗАЛИШИТИ, ЯК Є - ...РІЗНІ ЛЮДИ БУВАЮТЬ, А ЗЕКИ ТЕЖ ЛЮДИ).
"І чи стане звичайна людина в розмові використовувати слова типу "автівки", "впоралась"??? Ясно, що не стане! 100% скаже "машина", "справилась"
- ТУТ ВІДПОВІМ ТАК: Я ЗА ЛІТЕРАТУРНУ, АРВИЛЬНУ МОВУ ВПРИНЦИПІ, ХОЧА Й САМ НЕ РАЗ ГРІШУ З ЦЬОГО ПРИВОДУ НАВІТЬ У ПОЕЗІЇ). А ЩЕ - ТУТ ЖЕ ЙОГО ДАВНІЙ ЗНАЙОМИЙ, ЮРИСТ, ЦІЛКОМ ІМОВІРНО, ЩО ТОЙ МІГ ТАК ІЗ НИМ ГОВОРИТИ, НАЧЕ ГЛУЗУЮЧИ НАД НИМ, МОЛ ОН ЯКИЙ Я МОЛОДЕЦЬ І ЯК ГРАМОТНО ГОВОРЮ). ХОЧА І ТУТ З ВАМИ ПОГОДЖУЮСЬ).
"От у чому головний недолік: всі персонажі одноманітні і культурні. Ніби роботи. З конвеєра щойно зійшли."
- РОЗУМІЮ! Я БІЛЬШЕ ПОЕТ. У ПРОЗІ ПРОБУЮ СЕБЕ ТІЛЬКИ. ТОМУ СЛУШНІ ВАШІ ЗАУВАЖЕННЯ. ДЯКУЮ ВАМ ЩИРО ЗА НИХ. БЕРУ ДО УВАГИ НА МАЙБУТНЄ!
"І цитати з твору занадто складні: ну не може так 10-річний пацан писати. Не може!!!"
- А ТУТ МОЖУ ПОСПЕРИЧАТИСЯ З ВАМИ! АДЖЕ ПРИ НИНІШНІМ ЕКСЕЛЕРАТІ))... НУ І ЗВІСНО Ж БАГАТО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ВИКЛАДАЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ)...
НУ І ЩОДО ВЕРДИКТУ - ВАША ДУМКА, ПОВІРТЕ, ДІЙСНО ДЛЯ МЕНЕ ВАЖЛИВА, ЯК І БУДЬ-КОГО. ВИ Ж УЖЕ МАЙСТЕР У ПРОЗІ, А Я ПОВТОРЮСЯ - ТІЛЬКИ ВЧУСЯ, ВІД ТАК ЯК ЗДЕБІЛЬШОГО ЗАЙНЯТИЙ ПОЕЗІЄЮ.
СПАСИБІ ВАМ ЗА ЩИРУ ТА ВІДВЕРТУ КРИТИКУ. ПОВАЖАЮ. ДЯКУЮ! І ВАМ ТЕЖ ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!
 
Леся Shmigelska, 01.04.2013 - 19:41
Гарно, чується професійність.http://www.poetryclub.com.ua/img/smile/give_rose.gif
 
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я більш професійнішим себе чую в поезії. А з прозою - тільки вчуся. Спасибі Вам! Приємно, що завітали! give_rose
 
Альонушка, 01.04.2013 - 19:05
Чудово flo12
 
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Дуже радий, що сподобалось. Хоч є там недоліки) give_rose
 
 
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
friends Спасибі!)
 
Ruslan B., 01.04.2013 - 16:42
красиво.. сумне але дуже гарне! 12 hi
 
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Владе! Радий, що сподобалась новела)
 
Marisong, 01.04.2013 - 16:41
А хтозна? Може яказ переможеш? Тим більше - успіх приходить тоді, коли його найменше чекаєш! Терзай!!! friends
 
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!) give_rose
 
Marisong, 01.04.2013 - 16:37
Дивовижна історія. Просто мурашки по шкірі...навіть слів не підберу. Одне скажу точно - проза-це також твоє!!! clap give_rose
 
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
give_rose Дякую! Приємно таке чути. Це писалося на конкурс один в однойменну газету. Чекаю результатів. На перемогу не сподіваюся, проте... Ще один доробок в публікації.)
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Бутылка
Svitlana_Belyakova: - пляшка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Svitlana_Belyakova: - дотлумачити
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - ляскати язиком
Синонім до слова:  Оповзень
Мирослав Хорват: - за́рва (для зсуву глини), шка́рпа (зсув з верхнім шаром грунту і дерев з кущами), бе́рдо (скеля з регулярними обвалами каміння)
Синонім до слова:  Відчуження
Маргіз: - Відчуження - самоізоляція, віддалення, дереалізація, знеособлення, відсторонення, інтравертність. Відчуження - зміна власника або ж володільця, перевласнення, "віджимання" без бажання (тобто без згоди власника чи володільця).
Знайти несловникові синоніми до слова:  Оповзень
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Олекса Удайко: - xoч з лиця воду nий! :P
Синонім до слова:  Відчуження
dashavsky: - Рекет.
Синонім до слова:  Відчуження
Максим Тарасівський: - знепривласнення
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відчуження
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Патя́кати
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внебуття́
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внеча́сність
Синонім до слова:  збагнути
Mattias Genri: - доту́мкати
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Терендіти
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - Файна
Синонім до слова:  говорити
boroda-64: - НЬОРКАТИ
Синонім до слова:  Відповідальність
Окса555: - О, ви перейняли мою ідею написати текст без тексту?
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - гомонiти, балакати, висловлюватися, базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Пантелій Любченко: - Доінсайтити.
Синонім до слова:  Вічність
Пантелій Любченко: - Те, що нас переживе. Кінця чого ми не побачимо.
Синонім до слова:  Вічність
Софія Пасічник: - Безчасовість
Синонім до слова:  Відповідальність
Маргіз: - Відповідальність - трудоголізм, працьовитість, самопожертва, здатність брати на себе найскладнішу роботу, максимальна витрата власних ресурсів часто - перебирання на себе чужої роботи, або ж - один за всіх.
Синонім до слова:  збагнути
valentinaaaa: - Я Валентина Ярошенко, так сталося, що тепер Валентина. Valentlna.... Валентинааа.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відповідальність
Enol: -
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Новий
Іван Українець: - відроджений , оновлений , небуденний , розквітнений
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  говорити
Іван Українець: - Цвеньками , теревенькати , тринькати , барабанити .
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie