У світі є одне із місць які я пам’ятатиму завжди
В полоні духу ностальгії
Думки не раз несуть мене туди
Де осінь туманом укриває Холодні береги
Де взимку синя даль і білії сніги
Міраж солодких марень розглядаючи блукаєш
Весняний шум акацій, вітер розриває ланцюги
Ніде печалі не шукаєш
Думки на волю відпускаєш
І все знайоме навкруги
