Навіщо?
Це питання йде за мною.
І не сміливою рукою
Я зачиняю двері за тобою.
Що далі?
Вічна гра у добрих друзів
Нехай не вічний лузер,
Крізь світ поламаних ілюзій.
Ніколи?
І лише дотик теплої долоні.
Прощання без поклонів.
Одноманітний стук у скронях.
Як завжди?
Ми не любили, ми солдати.
І завтра буде розум грати
Кого любити, а кого вбивати.
