Ніким ще шляхом не торованим,
Мабуть, до щастя свого йду.
Неначе полем замінованим.
Боюсь: оступлюсь чи впаду.
І все це тисне безумовно
Безвихідь, коло, чи куток.
До Бога шепчу молитовно.
Не прислухаюсь до чуток.
І відвертаюсь від неправди.
А час безжалісно біжить...
Життя не вічне, наче слайди.
У русі Всесвіту - це мить...
