Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліна Біла: 3 роки - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай, 31.01.2013 - 12:42
... та хіба це кохання, коли воно живиться лише односторонньо ... мабуть це приречене на невдачу ... адже справжнє це тоді, коли є баланс, коли боряться по одну сторону барикади ... коли йдуть "в ногу" і спостерігається чіткий ритм ходи ... коли тримаються один за одного не тому щоб не впасти самому, а щоб не впала друга половинка ... а коли цього немає, то не потрібно жити ілюзіями, не потрібно мучити себе нестерпним болем нездійсненної мрії ... адже ми знаємо, що такі мрії не збуваються ... пробач, що так відверто ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти все правильно говориш... я не ображаюсь)
Наталя Данилюк, 31.01.2013 - 12:25
Любов, як тендітна квітка, яка часто наражається на всілякі випробовування долі.Та якщо вона щира, то з часом лише міцніє, долаючи різноманітні перешкоди. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви правильно зрозуміли мою думку, просто річ у тім, що кожен по-своєму переживає цю розлуку... Велике діло в пам"яті, бо вона тримає все... може покажусь божевільною, але часом хочеться отримати амнезію...може так буде легше.
Салтан Николай, 31.01.2013 - 12:16
... то велике щастя, якщо вдається пронести любов через все життя ... але ж що цікаво - всі про це мріють ... а можливо проблема саме в тому, що лише мріють, а не несуть її по життю .... ![]() Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я ж не можу змусити його кохати мене...просити залишитися,бо люблю..кожен має право на вибір..
Олекса Удайко, 30.01.2013 - 18:56
Гарно, життево... Та бува й так:* * * Три літа – наче все життя, Неначе вічності вітрило. Вони минувшину покрили – Журбі не буде вороття! І день не той, і ніч не та, Бо виросли вже дужі крила, І до небес несе їх сила, Де ждуть нас щаснії літа... Хай прийде сон чи навіть смерть, Хай гряне лютая розпука – Любов нараз в серця постука, І оживуть, наповнять вщерть Душі сподівані хорали, Що звуки літ тих увібрали. Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То рідкісна любов... Тепер розумію, що такі сильні почуття даються мабуть обраним...
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Заходьте в гості! Завжди буду Вам радіти![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую... якось найшло на мене. ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]()
|