відповідь Ірині Жулай
на "Ми знов з тобою вдвох наоднині"
Я наших зустрічей приємних ,
Під лагідний оркестр зір,
Чекаю , як на здобич звір,
В ночі чатує потаємно.
Вже Місяць посміхнувся криво,
Вона сьогодні не прийде,
Кохання в дім не приведе,
Не мрій ти про життя щасливе.
Він заздрить, я це відчуваю,
Бо чую вже твій тихий крок,
Вже ріже ніч п’янкий дзвінок,
І ти шепочеш « Я кохаю!»
