Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками мокрих кобіт
Зачаровує. Далі привітними
Вулицями заваблює в ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
II варіант
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Із камінням брукованих площ
Гомонить неквапливо водичкою.
Лопотить по зеленій траві,
Стриптизером танцює за вікнами,
Поцілунками юних кобіт
Зачаровує. Мокрими квітами
Чепуриться спокусниця ніч,
Сповиваючи ратушу хмарами.
З-понад хмар дощових навсібіч
Десятьма б'є годинник ударами.
Лад наводять в нічній темноті
Ліхтарі, розсипаючи золото.
Чом же в ніч цю не спиться мені,
Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
12-20. 08.2012р.
Рядками вашого віршу, пані Наталю, на хвилях пам"яті повернулась у неповторні студентські роки у незабутній Львів....
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як добре, що пам"ять зберігає і може відтворити незабутні картинки юності. І хоча Львів змінюється постійно, він в той же час залишається вічним містом для усіх, хто хоч раз там побував.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У Львові неможливо сховатися під парасолькою.
Коли йде дощ, вода тебе оточує усюди
Хто знає, як то ходити Львовом в час дощу, той зрозуміє, чому кобіти мокрі.
Дякую, пане Віталію!