Прийняли на днях закон про мову,
Я чомусь згадав про язика й корову.
Всі регіонали, у ряд як ті корови,
Язиками плещуть, та не знають мови.
Наші депутати є на світі унікальні,
Від брехні своєї, наче в лісі заблукали.
Вчора щось брехали, щось розповідали,
Але вже на ранок і брехню перебрехали.
І немає сили, слухати відрижку,
Пропонують нам на мову акцію та знижку.
Кажуть говорити їм чомусь забороняють!
На єдиній мові, що вони для себе знають.
Бо вони у школі, вчилися погано,
Деякі із них навіть у школі не бували.
Але замочивши, язика в корито,
Нам мільйонам іншим, вже дивитись гидко.
І тепер лишилось, всім ловити кайфу,
Говорити нам потрібно з ким і як- не знаю?
Мабуть я забуду, язика і мову,
Бо всіх нас лиш доять, як о ту корову.
P.S. Хотілося додати цей вірш у тип "Вірші про тварин")
