***
Я хочу піти крізь ніч,
де верби спустили коси,
де липа моїх надій
безрадісно одцвіла...
Не сльози то вже - о, ні! -
посіяні Богом роси,
журавка, що восени
зосталася без крила...
І вже не зловити лет,
і не дотягнути пісню!
Над вічністю лиш луна -
молитви останній глас...
І ніч, що зове у даль,
як сповідь, та надто пізня,
як рана, котру уже
не вилиже вірно час...
(29.06.12)
Не сльози то вже - о, ні! -
посіяні Богом роси,
журавка, що восени
зосталася без крила...-рядки обпікають душу,ніби сльози... В тебе і смуток завжди витончений і ніжний...
Гарно описана і виложена думка. Друга частина моєї книжки - лірика. я її назвала - Журавонька. Коли читаю це слово, завжди перед очима моя журавонька. Беру собі в обране.