Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: tatapoli: А ЛЮБОВ СТИХА - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ GreViZ, 08.12.2012 - 23:14
На жаль кохання не завжди мед чи цукор і поступово розчиняється у наших незгодах та негараздах. Хотілось би щоб воно завжди було з крилами, теплом і ніжністю ![]() tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() Авжеж! Щиро дякую Вам за думки! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Салтан Николай, 25.11.2012 - 01:36
...щирий та чуттєвий вірш ... життя в наших руках, і великою мірою, що у нас відбувається залежить від нас самих ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() І я Вам вдячна за теплий відгук! ![]() ![]() ![]() ![]() Toliko, 27.05.2012 - 15:30
Дуже гарно,повіяло перецвівшою осінню і переспілим коханням,,,але це є (на жаль)дійсність життя життя...Нехай КОХАННЯ вас не залишає ніколи,не відпускайте його ![]() Роман Хвиль, 05.05.2012 - 19:40
Гарний вірш, сумний, хочу Вам побажати знов відчути кохання і щоб воно більше ніколи Вас не залишало!!!
tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() Дякую, дякую! ![]() Не завадить нікому! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() A.Kar-Te, 20.04.2012 - 22:09
Вся наша беда в том, что мы очень ранимы, тонко все воспринимаем и горды одновременно. А может и не беда ![]() ![]() ![]() ![]() tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() Іннусенько, дякую!У Вас дуже тонке сприйняття душі! ![]() ![]() ![]() ![]() doktor, 13.03.2012 - 14:07
С праздником Март.Праздник.День мужчинам судный, Приводят женщин в легкий транс. Как-никогда трезв безпробудный- Покаяться хороший шанс. По случаю собрались гости, Как можно повод пропускать, Пока вне зависти и злости В программе водка и салат. И до утра стоит веселье. А поутру его разбор. Саднит тяжелое похмелье. Вопрос кто изломал забор И почему синяк под глазом, И юбка порвана с боков, И попугай орет под тазом, И сапоги без каблуков. Опохмелившись посмеялись, Остался лишь один вопрос. Кто юбку рвал,все долго мялись, Решили что дворовый пес. И дальше жизнь,но вне событий, Как в золотые времена. В кругу семейных чаепитий, В часы обеденного сна ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() Вельми вдячна за чудове творіння, за Ваш відгук! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]()
|